У центрі Рівного є місця, які важко оминути навіть під час короткої прогулянки містом. Одне з них – майдан Незалежності, де височіє пам’ятник Тарасові Шевченку. Велика бронзова постать Кобзаря давно стала звичною частиною центрального міського простору, однак історія самого монумента значно цікавіша, ніж може здатися на перший погляд. Від перших задумів до встановлення готової скульптури минули роки, а над її появою працювали скульптори, архітектори та ціла низка людей, які допомагали реалізувати проєкт.
Рівненський пам’ятник відрізняється і способом зображення Шевченка. Тут він не виглядає відстороненим спостерігачем. Автори надали фігурі руху, зробили її виразною та добре помітною у просторі великої площі. Завдяки цьому монумент сприймається по-різному залежно від того, звідки на нього дивитися: зблизька привертають увагу деталі обличчя й одягу, а з відстані – загальний силует.
Де розташований пам’ятник Тарасові Шевченку у Рівному
Адресу запам’ятати нескладно – пам’ятник Тарасові Шевченку знаходиться на майдані Незалежності у Рівному. Це центральна частина міста та один із найбільш відомих громадських просторів обласного центру.
Пам’ятник встановлений на відкритій ділянці, тому шукати його серед забудови не доведеться. Висока композиція помітна ще до того, як підійти безпосередньо до постаменту.
| Що потрібно знати | Дані |
|---|---|
| Назва | Пам’ятник Тарасові Шевченку |
| Місце | майдан Незалежності, Рівне |
| Рік встановлення | 1999 |
| Дата відкриття | 22 травня |
| Основний матеріал скульптури | бронза |
| Постамент | граніт |
| Скульптори | Петро Подолець, Володимир Стасюк |
| Архітектор | Віктор Ковальчук |
Для мандрівника таке розташування досить зручне. Не потрібно спеціально їхати на околицю чи відхилятися далеко від центрального маршруту – огляд пам’ятника можна включити у звичайну прогулянку Рівним.
Чому пам’ятник з’явився саме на майдані Незалежності
Місце для монумента має окрему історію. Сьогодні Шевченко здається невіддільним від центрального майдану, але так було не завжди. До проголошення незалежності України тут стояв пам’ятник Володимиру Леніну, який демонтували у серпні 1991 року.
Зміна монументів відбулася не миттєво. Між демонтажем старої радянської скульптури та відкриттям пам’ятника Кобзарю минуло майже вісім років.
Тому поява Шевченка в цьому місці може сприйматися не лише як мистецька подія. Разом із країною змінювався і простір міста. Центральна площа отримала інші символи, а постать українського поета зайняла одне з найпомітніших місць Рівного.
Від задуму до готової скульптури
Пам’ятник Тарасові Шевченку у Рівному не був проєктом, який створили за кілька місяців. Перед встановленням відбувся конкурс, під час якого митці запропонували різні варіанти майбутньої композиції.
Цікаво, що Шевченко на майдані міг виглядати зовсім інакше. Серед конкурсних робіт існували сміливіші та більш модерні трактування його образу. У підсумку для реалізації обрали роботу рівненських скульпторів Петра Подольця і Володимира Стасюка. Архітектурну частину проєкту пов’язують з Віктором Ковальчуком, а до роботи над монументом був залучений відомий український скульптор Еммануїл Мисько.
Процес затягнувся не лише через творчі пошуки. Для великої бронзової скульптури були потрібні значні кошти, виготовлення окремих елементів і відповідна підготовка місця. Для 1990-х років реалізація такого масштабного міського проєкту була непростим завданням.
Зрештою задум вдалося довести до завершення. Бронзову частину виготовляли у Львові на кераміко-скульптурній фабриці, а для постаменту використали граніт.
Хто автор пам’ятника Шевченку у Рівному
Головними авторами скульптурної частини стали Петро Подолець і Володимир Стасюк. Перед ними стояло непросте завдання. Шевченко належить до тих історичних постатей, образ яких відтворювали в монументальному мистецтві сотні разів. Просто зробити ще одну впізнавану фігуру Кобзаря було недостатньо.
Рівненський варіант отримав власний характер.
Поет зображений у русі. Якщо дивитися на фігуру з певного ракурсу, здається, що він не застиг на постаменті, а робить крок уперед. У його образі немає надмірної кількості дрібних декоративних елементів – увага зосереджується на поставі, обличчі та загальному відчутті сили.
Під час створення образу автори зверталися до справжніх зображень Шевченка. Петро Подолець працював з його автопортретами, фотографічними матеріалами та посмертною маскою. Проте кінцевою метою не було механічне копіювання зовнішності. Скульптура мала залишатися монументальною і переконливо виглядати у великому відкритому просторі.
Який вигляд має рівненський Шевченко
Перше, що відчувається біля монумента, – його масштаб. Бронзова постать значно перевищує людський зріст і встановлена на масивній кам’яній основі. Загальна висота композиції становить приблизно 9 метрів, тому Шевченко добре проглядається з різних частин майдану.
Сама фігура важить близько 5,5 тонни. Усередині передбачена металева конструкція, необхідна для надійного з’єднання і підтримки важких бронзових елементів.
Для постаменту обрали темно-малиновий граніт із Токівського родовища на Дніпропетровщині. Кам’яна основа не перевантажена декором і візуально не конкурує з фігурою – головним елементом композиції залишається саме Шевченко.
| Елемент пам’ятника | Особливість |
|---|---|
| Загальна композиція | монументальна фігура на гранітному постаменті |
| Висота | близько 9 м разом із постаментом |
| Вага бронзової частини | приблизно 5,5 т |
| Матеріал фігури | бронза |
| Камінь постаменту | темно-малиновий граніт |
| Характер образу | Шевченко показаний у русі |
| Місце виготовлення бронзової частини | Львів |
Попри значні розміри, скульптура не справляє враження важкої брили. Автори використали рух фігури, складки одягу та положення тіла так, щоб композиція мала внутрішню динаміку.
Чому пам’ятник відкрили саме 22 травня
Дата урочистого відкриття також має свій зміст. Пам’ятник Тарасові Шевченку в Рівному представили містянам 22 травня 1999 року.
22 травня пов’язане з однією з найважливіших подій після смерті поета. У 1861 році його прах перевезли з Санкт-Петербурга в Україну, після чого Шевченка перепоховали на Чернечій горі біля Канева. Саме там розташована його могила.
Тож день відкриття рівненського монумента обрали символічно, а не випадково.
Подія стала масштабною для міста. На майдані зібралися тисячі людей. За даними, які наводяться в краєзнавчих дослідженнях, на урочистості прийшло близько 6 тисяч рівнян.
Кілька фактів, які легко пропустити
Історія пам’ятника містить деталі, про які не дізнаєшся лише під час швидкого огляду. Вони допомагають зрозуміти, чому створення монумента тривало так довго і чим саме вирізняється ця робота.
- від конкурсу проєктів до встановлення готового монумента минуло приблизно вісім років;
- серед запропонованих робіт були інші, зокрема значно модерніші образи Шевченка;
- готову бронзову скульптуру створювали у Львові, хоча самі автори проєкту були пов’язані з Рівним;
- постамент виготовили не з випадково підібраного каменю, а з характерного темно-малинового граніту;
- у 2000 році пам’ятник взяли на державний облік як пам’ятку монументального мистецтва місцевого значення.
Останній факт особливо важливий. Це означає, що йдеться не просто про декоративний об’єкт на площі, а про пам’ятку, яка має культурну цінність і відповідний охоронний статус.
На що звернути увагу біля пам’ятника
Якщо ви опинилися на майдані Незалежності, не варто обмежуватися одним поглядом на монумент здалеку. Різниця між сприйняттям зблизька і з іншого краю площі досить помітна.
Біля постаменту добре видно пластику бронзової поверхні, обличчя та те, як скульптори передали одяг. Відійшовши далі, легше оцінити іншу деталь – рух усієї фігури. Саме з відстані стає зрозуміло, що постать не просто вертикально поставлена над гранітною основою.
Варто подивитися й на співвідношення скульптури з навколишнім простором. Висота монумента підібрана так, щоб він не губився на великому майдані. Якби фігура була набагато меншою, вона сприймалася б зовсім інакше на тлі відкритої площі та навколишньої забудови.
Пам’ятник як частина сучасного Рівного
З роками пам’ятник Тарасові Шевченку перестав бути для рівнян лише новим монументом, відкритим наприкінці 1990-х. Він увійшов у звичний міський пейзаж.
Біля нього відбуваються пам’ятні заходи, покладання квітів та події, присвячені Кобзарю. Майдан Незалежності загалом залишається одним із центральних громадських просторів міста, тому монумент постійно перебуває не десь осторонь міського життя, а фактично всередині нього.
Є тут і цікавий історичний контраст. За кілька десятиліть одна й та сама частина Рівного отримала зовсім інше символічне наповнення. Там, де раніше домінував радянський монумент, наприкінці 1990-х встановили постать українського поета. Сам майдан також отримав назву Незалежності.
Тому пам’ятник Тарасові Шевченку у Рівному варто розглядати не тільки як велику бронзову скульптуру. У ньому перетнулися мистецтво, міська історія та події перших років незалежної України. Навіть якщо людина не цікавиться монументальною скульптурою, це місце допомагає побачити, як змінювалося саме Рівне і які символи поступово ставали частиною його нового міського простору.
